На тлі трансформацій 80-их і 90-их років у Львові виникли унікальні кав’ярні. Тут щодня зустрічалися вільні люди, спільноти інтелектуалів та митців, у яких у радянський час та в умовах стрімких змін був вільний час – студенти, представники технічних професій та творчі люди. Вони багато читали, розпочинали ініціативи та за горнятком кави ледь не щодень спілкувалися, обмінювалися знаннями та літературою (часто нелегальною).
Чому інтелектуальні та творчі середовища виникали саме у Львові? Як кав’ярні посприяли творчим ініціативам та державобудівним проектам? Чому «вільні» люди щодня заходили до кав’ярні на каву, себто – на розмову? Чому ці кав’ярні зникли і чи є щось схоже у життях їхніх відвідувачів тепер?
На ці питання шукали відповіді група студентів та студенток, які реалізували проект "Кав'ярні вільних". Проект - спроба почути голоси свідків та водночас співтворців середовищ.
Аби довідатися більше - обирайте одну із каварень на карті та дізнайтеся історії її відвідувачів – нині відомих політиків, публічних інтелектуалів та культурних діячів.
Кав'ярні, згадані у спогадах:
"Червона Калина"
"Нектар"
"Дзиґа"
"Лялька"
"Вавилон"
"Міні-Бар"
"Лис Микита"
Псяча Буда"
"Кентавр"
"Вірменка"
"Скельна"